top of page
DSCN1905.JPG

Сторінка корекції мовлення

Цоба Лариса Ноельївна, вихователь - методист

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Безсумнівно, кожна мама пам'ятає ті перші, вимовлені своїм  чадом, слова. Це зовсім не означає, що ваша крихітка вміє розмовляти, точно так само, як після зроблених дитиною перших кроків, вона ще не вміє досить добре ходити. Багато батьків переживають, якщо їх дитина пізно починає говорити, порівнюючи її з однолітками. Але це абсолютно марно: адже потрібно пам'ятати, що кожна дитина - індивідуальна особистість, і навіть по- своєму унікальна. І ви, як дбайливі батьки, просто зобов'язані допомогти своїй дитині у розвитку повноцінної мови . Для цього необхідно розмовляти з дитиною - чим частіше, тим краще. При цьому говорячи дивіться на неї, передаючи своїм поглядом всю свою любов до неї. Дитина буде намагатися за вами повторювати, побачите, як уважно вона на вас буде дивитися. Чим краще дитина володіє мовою, тим швидше буде розвиватися мислення, відповідно і мова буде різноманітніша. Читайте дитині казки , віршики , оповідання. Краще , якщо дитина буде дивитися вам в обличчя. Якщо ви знаєте вірші напам'ять, промовляйте їх якомога частіше, нехай дитина запам'ятовує. При цьому вона буде  бачити, з якими емоціями ви їй розповідаєте. При вашій розповіді про предмети, дайте дитині доторкнутися до них. При цьому ніщо не повинно заважати вашому малюку, коли він вас слухає. Дуже важливу роль в розвитку мови вашої дитини, відіграє відвідування дошкільного навчального закладу, де вона не тільки буде промовляти слова, але й слухати , як це роблять інші. Таким чином, у дитини буде відбуватися самонавчання. Купуйте дитині багато різних, барвистих картинок: нехай вона розглядає, а ви її запитуйте, що вона бачить - задіюйте її зоровий аналізатор .

   Слухайте, що вона говорить, і давайте їй відповідь. Цим ви даєте неоціненну допомогу дитині: так у неї будуть формуватися нові поняття про предмети і явища, коли їй це буде так необхідно. Не настільки важливо, яким запасом слів володіє ваша дитина, їй постійно потрібно ознайомлюватися з новими словами та їх значенням. Ваше завдання - розширити уявлення вашої дитини про колір, форму, розмір і кількість. Наприклад, ви даєте дитині м'ячики червоного кольору і синього, вона вибирає червоний, ви питаєте: «Тобі цей м'ячик сподобався, так? ». Але це ні до чого не приведе. А якщо ви запитаєте: «Тобі червоний м'ячик сподобався, так?», То тим самим ви позначите дитині колір, про який, може, вона ніколи і не чула. Так потрібно говорити кожного разу, коли дитина звертається до вас. Ви для неї - не тільки найближча людина, але і перекладач, який допомагає їй витягувати із спілкування максимальну користь для подальшого розвитку.

 

 

 

 

                   

Як навчити дитину розмовляти

     З появою на світ дитини кожна турботлива мама намагається оточити її своєю турботою, ласкою і розумінням. Вона старається створити дитині найкомфортніші умови для розвитку та подальшого зростання. Оберігає  її від усіляких негараздів. Американські вчені стверджують, що спілкуватися потрібно з дитиною, коли вона знаходиться ще в утробі матері. Адже дитина все чує і відчуває.

  

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті

Ігрові вправи на розвиток слуху

"Що ти почув?". Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо - голос пташки чи ваше дихання і т.д.

"Де плескали в долоні?". Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

"Вгадай, хто покликав". В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім’ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з інших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

"Доручення". Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: "Візьми м'ячик і поклади його на килим" або: "Візьми зайчика і посади його на стілець" і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

"Ехо". Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім - близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

"Запам'ятай слова". На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам'ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

"Слухаємо музику". Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

                                       Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

"Впіймай звук!". Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - "впіймати звук", коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:

- звук [а] серед у, у, а, у;

- звук [а] серед о, а, і, о;

- звук [і] серед и, е, і, и;

- звук [с] серед л, н, с, п;

- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

"Повтори!". Запропонуйте дитині повторити за вами склади

- та-та-да - пі- пи - ат-от

- па-па-ба - мі-ми - ум-ом

- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит

- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк

"Ланцюжок слів". Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:

- мак, лак, так, бак;

- тачка, качка, дачка;

- сік, вік, тік, бік;

"Назви слово!". Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:

- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;

- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;

- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

"Знайди спільний звук!". Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: "о-о-о-осінь", "о-о-о-окунь", "о-о-о-овочі"

- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]

- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]

- Аня, аґрус, акула, автобус - [а]

- Маша, мак, мама, сом - [м]

                                                  Ігри та вправи на розвиток дихання

"Забий м'яч у ворота". Запропонуйте дитині подути на ватний чи паралоновий м’ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

"Язичок-футболіст". Як і в попередній вправі треба забити м’яч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

"Літак". На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб "літак" полетів вгору.

"Пелюстки". Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюстки злетіли з вашої долоні.

"Кораблик". Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пінопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи звук "ф", а потім переривчасто, наче вимовляючи звук "п-п-п-п".

                                                Ігри та вправи на подолання заїкання

 Вправи для зняття м’язової напруги

При заїканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

"Пташка махає крильцями". Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.

"Допоможемо мамі" Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни.

Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і "опустити" розслаблені руки у вихідне положення.

"Стряхнемо водичку з рук". Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води.

Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.

Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

"Кулачки-силачі". Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.

Вправи для розвитку мовного дихання

Майже у всіх дітей, що заїкаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заїкання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.

"Кулька". Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

"Задуй свічку". Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням "п-ф", начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

"Літак". Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на "літак", щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

"Нюхаємо квіточку". Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.

"Усі мовчать". Зробити вдих, а видихнути на звук "з", доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

"Де дзвенить комарик?" Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

"Гарячий чай". У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

"Кораблик". Налийте в миску води, покладіть на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині "допомогти" кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє "п-ф" і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.

Вправи для розвитку голосу

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

"Аня співає пісеньку". А-а-а, а-а-а.

"Гуде потяг". У-у-у, у-у-у.

"Болить зуб". О-о-о, о-о-о.

"Пароплав гуде". И-и-и, и-и-и.

"Жабенята посміхаються" І-і-і, і-і-і.

"Заблукали в лісі". Ау-ау-ау-ау.

"Малюк плаче". Уа-уа-уа-уа.

"Пісенька водички". С-с-с-с.

"Пісенька комарика". З-з-з-з.

"Пісенька вітру". В-в-в.

"Гріємо ручки". Х-х-х-х.

"Стукають підбори ". К-к-к-к.

"Граємо на барабані". Д-д-д-д.

"Гусак сичить", "Кулька сдувається". Ш-ш-ш-ш.

"Жук дзижчить". Ж-ж-ж-ж.

"Зозуля кує". Ку-ку, ку-ку.

"Гусак". Га-га-га.

"Корова". Му-му-му.

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо "А-а-а-а-а-а-а!")

Проспівування простої мелодії (наприклад, "У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс...") на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки ("м-м-м-м м-м-м-м...");

Вправи для розвитку координації мовлення з рухами

Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.

"Машина". Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)

Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)

"Дощик". Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)

Мокрі всі доріжки.

Нам не можна йти гуляти, ("погрозити" вказівним пальчиком)

Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)

"Листочки". Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук)

Листочки на землю лягають. (присісти)

Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)

Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч)

 

Слухняний язичок

(артикуляційна гімнастика в домашніх умовах шляхом використання ейдетичних завдань)

     Серед дітей дошкільного віку найпоширенішою вадою мовленнєвого розвитку є дислалія.

    Дислалією називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини.

 Основними причинами виникнення дислалії є :

- порушення у будові артикуляційного аппарату (неправильний прикус,порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів );

-    наслідування ( діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних );

-  недоліки слухового сприймання звуків (це порушення не пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю);

-   негативні біологічні та соціальні чинники ( до них належать : патологія вагітності матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, наркотиків, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність).

    Формування правильної звуковимови вимагає великої, клопіткої, системної роботи, неабияких зусиль дитини та уваги й терпіння зі сторони дорослих. Щоб навчилася дитина правильно вимовляти звуки, їй потрібно навчитися здійснювати складні артикуляційні дії, спостерігати за роботою артикуляційного апарату,зосереджувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне та відмінне в положенні органів мовлення та свідомо керувати рухами активних органів, контролювати їхню роботу.

Вироблення точних, повноцінних рухів і дій, відпрацювання їх, об’єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – усе це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Успіх роботи багато в чому залежить від застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються, часом втрачають інтерес до занять. Щоб цікаво було дітям займатись, потрібно використовувати різні способи подачі навчального матеріалу, і одним із них є ейдетика. Саме ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини : дозволяє побачити,почути,відчути. У дітей розвивається логічне й асоціативне мислення, уява, творчі здібності.

Ознайомимося з деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в домашніх умовах під час виконання артикуляційної гімнастики.

Успішне навчання та розвиток дітей,безперечно, потребує поєднання занять із грою,використання художнього слова, цікавого ілюстративного матеріалу. Дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, а тому легше і швидше долає труднощі, набуває необхідних навичок і знань. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають упевненості у своїх силах, а спеціально дібрані римовані рядки до кожної вправи виховують у дитини увагу до звукового ладу мови, сприяють розвитку мовленнєвого слуху.

У мовно- логопедичній практиці, як відомо, прийнято користуватися певними умовними назвами окремих вправ «Жабки», «Хоботок», тощо. Рекомендується використовувати також знайомі дітям картинки-символи із зображенням конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положеннями органів артикуляційного апарату. Символи- картинки з відображенням певних артикуляційних вправ слугують зоровою опорою.

Як проводити артикуляційну гімнастику

1) Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.

2)Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі,обов’язково перед дзеркалом.

3)Кожне заняття для дитини має бути цікавим.На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи,головне,щоб вона була виконана правильно,якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

4)Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату,дзеркало можна прибрати.

5)Для дітей потрібна зорова опора,тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

6)Позитивно налаштуйте дитину на роботу,наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку,зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ. Наприклад:

1. Артикуляційна вправа «Жабки» (на символ-картці зображенні жабки). Запитання: « Про яку артикуляційну вправу ти подумав (ла)? ».

Дитина уважно слухає віршик, пригадує правильне виконання вправи та виконує її. Аналогічна робота проводиться із наступними вправами.

Жабка їсти захотіла,

враз взялась вона за діло -

наловила аж сім мух,

тому й рада:

рот - до вух!

Рот трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд.

2. Артикуляційна вправа «Хоботок»

В зоопарку ми були,

там великі є слони.

А маленький Раві

привітався з нами.

Хобот свій він витягав,

«Всім привіт!»- немов казав.

Щоб йому відповісти,

Хоботок зроби і ти.

Краще губи витягай,

Раві швидше привітай.

Витягнути губи сильно вперед,напружити, як при вимовлянні звука У.

3. Артикуляційна вправа «Лопаточка»

Широким я язик зроблю,

на нижню губу покладу.

Гарна вийшла і плоска

моя лопатка з язика.

Мені шкода, що ця лопатка

не скопа моєї  грядки.

Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.

 4. Артикуляційна вправа «Чашечка»

Чашку чарівну я можу зробити,

з глини її не потрібно ліпити.

Вгору широкий язик підіймаю,

старанно в нього краї загинаю.

Соком наповню її чи водою -

чашка чарівна завжди зі мною.

Рот широко відкрити. Широкий язик підняти вгору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати язик у такому положенні 10-15 секунд.

5. Артикуляційна вправа «Коник»

Я на конику скачу :

- Цок-цок-цок!

Хочеш, тебе підвезу?

-Цок-цок-цок!

З вітерцем мій коник мчиться :

-Цок-цок-цок!

Дзвінко стукають копитця:

-Цок-цок-цок!

В’ється коникова грива :

-Цок-цок-цок!

Ой,який же я щасливий!

-Цок-цок-цок!

Присмоктати язик до піднебіння,клацати язиком. Клацати повільно,сильно, тягнучи під’язичну вуздечку. Виконати 10-15 разів.

 

bottom of page